Науково-методична діяльність | Важкі діти у школі
Важкі діти у школі

Школа... Сiм’я... Проблеми... Як вiчно iснує день i нiч, людiна та її тiнь, так i житгя неможливе без проблем. Проблема батькiв i дiтей — одна з вiчних проблем. Аби вирiшити її, необхiдно побачити наших дiтей серцем, зрозумiти, в чому нашi власнi помилки i помилки наших дiтей.

Дитина — це найдорожче в нашому життi: це i скарб, i таємниця, i божественна краплина, котра промовляє своїми оченятками: «Я прийшла в цей свiт. Полюбiть мене, допоможiть менi, навчiть мене. Я є Всесвiт. Я — цiлий свiт. Адже немає жодного хiмiчного елементу у Всесвiтi, якого б не було в моєму органiзмi, немає жодної хiмiчної реакцii чи фiзичного закону, якого б ви не знайшли в менi. Я щира, я ще не знаю заздрощiв i обману. Збережiть мене».

У кожнiй дитинi вiд народження закладенi зернини зла i добра. І як нам, кому доля подарувала дiтей, викорiнити зло i дати прорости добру?

Можливо вiдповiдь у нас самих? Пригадаймо, якими були ми у вiцi з семи до сiмнадцяти рокiв? Чи було у нас правильне сприйняття життя? Чи добре знали ми фiзику, математику, iноземну мову? Чи були у нас проблеми з батьками? Ми, дорослi, маємо те, чого ще нема у наших дiтей — життєвий досвiд, але i у дiтей є те, чого немає у бiльшостi з нас — колъорове сприйняття свiту. Жодна людина не промiняє свого дитинства на кар’єру, грошi, комфорт. Шановнi батьки, дитина з розумом зрiлої людини, з її вiдчуттями — нещасна, проте зрiла людина iз здатнiстю бачити веселку у чорно-бiлому свiтi — щаслива. І головне, на мою думку, дати дiтям зрозумiти: «Я — людина, i тому я не можу образити іншу людину». І не дай Бог, аби дiти сказали нам: «Ви нероби, бо не можете вiдшукати в менi щось таке, за що мене можна любити».

Очевидно, першооснова вирiшення усiх проблем — любов i розумiния: як з боку батькiв, так i з боку вчителiв.

Процес виховаiння дiтей потребує вiд вас, шановнi батьки, грунтовних i

рiзноманiтних знань, урахування психофiзiологiчних i вiкових особливостей синiв i доньок. Досить часто ви не розумiєте потреб i запитiв , що викликає тривогу у вас i протест дiтей, якi не хочуть з цим миритися.

Проблема «батъкiв i дiтей» завжди була актуальною. То в чому ж справа? Невже батьки такі черствi й нечутливi до своїх чад, байдужi до їх iнтересiв, неспроможнi зрозумiти найближчих їм людей, а дiти жорстокi й невдячнi, грубi й егоїстичнi настiльки, що на всi спроби батькiв щиро порозумiтися з ними вiдповiдають бездумнiстю й емоцiйною глухотою? Однозначної вiдповiдi на цi питания годi й шукати у посiбниках з педагогiки, та й у самому життi навряд чи можна знайти. Ось чому так важливо, щоб ви, батьки, мали хоча б найелементарнiшi знания з психофiзiологiї, етики взаємин.

Рання юнiсть — перiод життя i розвитку людини вiд 15 до 17 рокiв. Це етап завершения фiзичного розвитку органiзму: уповiльнюється темп росту тiла, збiльшується його вага, закiнчується формування та функцiональний розвиток усiх його систем i органiв.

Тому додержання правильного режиму харчування, працi, вiдпочинку, занятгя фiзкультурою — обов’язкове для юнакiв i дiвчат.

Батьки, ви повиннi виховувати в дiтей потребу й умiння стежити за нормальним функцiонуванням свого органiзму, запобiгти розвитку в них шкiдливих звичок (алкоголiзму, палiння тощо). Основнi види дiяльностi в юнацькому вiцi — навчання i праця. Iстотно змiнюються характер розумової дiяльностi юнакiв i дiвчат: зростає критичнiсть мислення, розвиваються вмiння аргументувати й доводити свою думку. Розвиваються вольовi якостi, сфера емоцiй i почуттiв. Значне мiсце в емоцiйному життi юнакiв i дiвчат посiдають почуття дружби i кохання. Розвивається самосвідомiсть i самооцiнка, що дають iмпульс до самовиховання.

Юнацьквй вiк — вiк життєрадостi, бадьоростi, ентузiазму, прагнення до активної участi в життi суспiльства. До конфлiктiв мiж батьками i дiтьми часто призводить невмiлий пiдхiд до молодi старших, які iгнорують змiну в дiтях в перiод ранньої юностi, що часто виражається в рiзкiй i не досить переконливiй критицi смакiв синiв i доньок, їх iнтересiв, уподобань. Водночас ви, самi батьки, вели спосiб життя, поводження в сiм’ї i поза нею далеко не завжди як взiрець для наслiдування.

В основному необдумана поведiнка дорослих виховує в дитячих душах жорстокiсть, байдужiсть, невмiння спiвчувати чужiй бiдi. Важливою особливiстю виховання дiтей у сiм’ї у цьому вiцi являється вiдношення до них, як до дорослих. У цей перiод старшокласники вiдчувають потребу в пiдтримцi їх впевненостi в своїх силах i в подоланнi труднощiв. Для того, щоб уникнути можливих ускладнень у взаєминах, ви, батьки, повиннi розiбратися у його причинах, а не вимагати поваги до себе.

Якщо юнак чи дiвчина звертається до вас з будь-якими питаннями, треба прагнути дати вiдверту однозначну вiдвовiдь. Нi в якому разi не можна пiдмiняти пораду покаранням, намагатися насильно проникнути в душу юнака чи дiвчини, коли вони того не хочуть.

Труднощi, шановнi батьки, полягають i в тому, що ви не єдинi порадники своїм дiтям. Ви повиннi вмiти слухати дочку чи сина, бачити перспективу розмови, обережно, щоб не образити, з’ясувати мотиви їх дiяльностi, що допомагатиме передбачити поведiнку дiтей, ретельно продумувати аргументи бесiди. Звiдси випливає, що моральний авторитет батькiв, чутливiсть, тактовнiсть, повага i дружнi взаємовiдносини — необхiднi умови успiшного впливу батькiв на формування особистостi старшокласника.

І закiнчити лекцiю хотiлося б словами великого педагога В.О. Сухомлинського: «Є єдина могутня духовна сила, яку нi з чим не можна порiвняти, яка здатна вiдобразити в душах наш образ — образ справжвьої людської краси. Ця сила — велике багатство людського духу — любов. Будемо ж створювати це багатство своїм життям. Є вона в наших батькiвських серцях — є чим виховувати дiтей».

Приєднані документи:

Важкі діти у школі
Дата публікації: 21:44 17.09.2017