Науково-методична діяльність | Мистецтво любити дітей
Мистецтво любити дітей

Уявлення про щастя кожна людина пов’язує з сім’єю: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Дійсно, сім’я – це одне з не багатьох місць, де людина може відчути себе особистістю, отримати підтвердження своєї значущості й унікальності.

Сім’я дає перші уроки любові, розуміння, довіри, віри. Це перший колектив дитини, природне середовище її розвитку, де закладається основа майбутньої особистості.

Джерелом особистості дитини в родині, умовою її щасливого дитинства є любов до неї батьків. Діти дуже чутливо реагують на любов і ласку, гостро переживають їх відсутність. Дитина має бути впевненою, що її хтось любить.

Любов, ласка, ніжність, які малюк отримує в дитинстві, в майбутньому допоможуть йому розв’язати складні життєві проблеми.

Якою ж має бути справжня батьківська любов? Що потрібно залишати в серцях наших дітей, щоб вони виросли справжніми людьми?

Видатний педагог В. Сухомлинський казав: «Там, де немає мудрості батьківського виховання, любов матері й батька до дітей спотворює їх» . Є дуже багато різновидів потворної любові, головні серед них:

Любов зворушлива, яка дуже розбещує дитину;

Любов деспотична, яка спотворює уяву дітей про добро і зло;

Любов-відкуп, яка призводить до морально-емоційної товстошкірості дитини.

Діти живуть серед людей і не знають їх, їхнім серцям зовсім невідомі й недоступні тонкі людські почуття: ласка, ніжність, співчуття, милосердя. Вони можуть вирости емоційно байдужими – це наслідки такої любові.

Балувана дитина завжди буде впевненою, що батьки виконають усі її забаганки, примхи й не будуть сердитися за брутальність, неслухняність, зухвалість. Такі діти звикають тільки брати, не віддаючи нічого, та ще й починають зневажливо ставитися до батьків, а потім своє ставлення переносять на вчителів (дозволяючи собі глузування й критичні зауваження) та інших людей. Пам’ятайте про це й не звільняйте дітей обов’язків, будьте об’єктивними стосовно них, вимагайте самостійності й серйозного ставлення до виконання будь-якої справи.

Якою ж має бути справжня батьківська любов?

Батьківська любов має бути такою, щоб у дитини прокинулася сердечна чуйність до навколишнього середовища, до всього того, що створюється людиною, що служить людині, і, звичайно, передусім до самої людини.

Навчати дитину бачити й розуміти людей – це, мабуть, найскладніше у вихованні людини. Любов батьків до дітей має ґрунтуватися на повазі до особистості людини, знанні її інтересів, прагнень в умінні своєчасно надати допомогу, дати дружню пораду. Висока вимогливість має поєднуватися з любов’ю.

Приєднані документи:

Мистецтво любити дітей
Дата публікації: 21:47 17.09.2017