Опис досвіду
Опис досвіду

На сучасному етапі розвитку національної школи першорядним є виховання свідомого громадянина України – лідера, усебічно розвиненого, творчого, ініціативного, здатного до самовиховання, самовдосконалення, самоствердження й самореалізації, а отже – конкурентоспроможного. Суть соціального замовлення суспільства школі полягає у вихованні особистості, яка володіє не тільки певним багажем знань, умінь і навичок, а й здатна активно включатися в демократичні процеси, які відбуваються в нашій країні.

Класний керівник… Посада чи обов’язок, робота чи покликання? Його день ненормований і не прогнозований, робота повсякчасна і непомітна, життя напружене і складне, як і саме виховання. Та раптом відчуваєш задоволення від того, що зумів підкорити дитячі серця, отримуєш невимовну радість і втіху: учні називають тебе «другою мамою», з усіма радощами і болями приходять саме до мене, а після закінчення школи знову і знову повертаються за порадою, незважаючи на те, що самі стали батьками.

Саме таким, на мою думку, і має бути класний керівник, особливо в наш час, коли зруйновано межу між добром і злом, між моральним і аморальним.

Я працюю на педагогічній ниві вже більше 30-ти років. В своїй роботі я керуюсь і класичними і сучасними досягненнями учительської науки. Зокрема, значний вплив на мій стиль роботи з дітьми мають погляди В. Сухомлинського, Я.А. Коменського, Я. Корчака, К. Ушинського, А. Макаренка.

Першочерговим завданням як класний керівник вважаю захист дитини. І головне пам’ятати: «Людське в людині – то найбільша цінність, і дар цей треба берегти».

Враховуючи запити сьогодення, не слід забувати про те, мало сповідувати мораллю, треба кожному ставати активнішим, творчим, ініціативним. Адже тільки маючи позицію «переможу я», людина досягне чогось в житті.

Враховуючи рекомендації вітчизняних і зарубіжних психологів, намагаюсь виховувати в кожному учневі перш за все, сильну особистість з ясно вираженим «Я». І дуже радію, коли маючи право вибору, вони поступають так, як цього вимагає мораль, причому без вказівки чи підказки, а оцінивши ситуацію, співставивши свій власний життєвий досвід, з загальнолюдськими надбаннями.

Я віддаю перевагу у виховній роботі схваленню, заохоченню – це завжди додає учням впевненості у собі, розвиває відповідальність і бажання і бажання бути ще кращими. Особливу увагу звертаю на розвиток сфери спілкування, адже саме спілкування в значній мірі визначає самовираження людини. Це кропітка робота, яка по краплині велася щоденно і в повсякденному спілкуванні, і в підготовці та проведенні всіляких виховних заходів.

Провідна ідея у вихованні дітей – виховання духовної культури з високими моральними якостями.

З цією метою я накреслила шляхи здійснення виховання дитини:

- виховання патріотичних почуттів, формування громадянсько-правового досвіду, розвиток соціальної компетентності;

- забезпечення засвоєння учнями навчальної програми;

- відповідальність за життя та здоров’я учнів;

- уміння програмувати, складати модель виховання дітей у класі;

- профілактична робота з дітьми групи ризику, залучення їх до колективної діяльності.

Всю виховну роботу спрямовую на виховання в учнів любові до рідного краю, до України, сприяю розвитку пізнавальної діяльності, уміння відстоювати свою думку, тверезо оцінювати події, виховувати почуття власної гідності.

Щоб виховати високоморальні якості, щоб бути душевно красивою, глибокою людиною, стояти на правильних життєвих позиціях, утвердження позитивних поглядів не мислиме без вироблення у вихованців своєї системи самовиховання і самоосвіти.

Самовиховання – це одна з найефективніших форм виховання особистості учнів. Підлітковий вік – сприятливий ґрунт для такого виховання. У 7 класі моїх вихованців хвилювало питання «Який я?» У них почали виникати прагнення розібратися в своїх думках, почуттях, характері. От я і почала шукати ті педагогічні прийоми, які б допомогли спрямувати це прагнення на критичну оцінку своїх вчинків. Перед нами постало питання: «Що треба робити, щоб я став кращим?». Девізом нашої роботи стали відомі слова Антона Макаренка: «Ми самі себе виховуємо». Вчити виховувати самого себе – це найскладніша робота, з якою, я вважаю, ми впоралися успішно. Для впровадження своєї провідної педагогічної ідеї у реальність я зупинилась на виборі такої форми роботи з учнями, як проведення системи уроків морального спрямування. Кожен виховний захід мав своє продовження у різних формах роботи: (зустрічі, диспути, вечори, усні журнали, екскурсії, конференції тощо).

Головною ідеєю всіх цих проектів є – духовність, яка пронизує особистісний, родинний, громадянський, національний аспекти.

Сьогодні, як ніколи, треба думати про духовність, бо наше суспільство переживає кризу, яка охоплює не тільки економічну, політичну, а й духовну сфери буття. Адже яким буде духовний світ людини, такий слід вона залишить після себе на землі.

Виховання духовності, на мою думку, це джерело всебічного розвитку особистості дитини. Я вважаю, що духовність – це вища мораль, яка може об’єднати націю, допоможе самовиразитись у культурологічному вимірі.

Теоретичні положення, провідні ідеї видатних педагогів, педагогів-новаторів, психологів Г. Ващенка, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, О. Керичука, І. Беха дозволили знайти шлях реалізації цієї проблеми через особистісно орієнтований підхід у вихованні. Праці В. Сухомлинського, П. Дем`янюк, К. Чорної націлюють на те, що виховання духовності потрібно здійснювати через утвердження в свідомості учнів притаманних українському народові високих моральних цінностей, спрямованих на засвоєння кращих зразків вітчизняної та світової спадщини.

Головними орієнтирами у виховній діяльності класу стали вивчення рівня фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини, що здійснювалося поетапно:

І етап – «Вивчення особистості учня».

ІІ етап – «Вивчення учнівського колективу».

ІІІ етап – «Складання індивідуального плану виховної роботи».

IV етап – «Реалізація поставлених завдань».

Щоб краще вивчити дитину на початковому етапі, ознайомилися з особовими справами, провела анкетування батьків, дітей, вивчила коло їх інтересів, проводила бесіди і тестування, батьківські збори, про що свідчить психолого-педагогічний інструментарій. Простежити за рівнем розвитку особистості допомагає паспорт вихованця, куди вписую всі досягнення дитини. Контролюю стан здоров’я.

Наступним важливим етапом роботи було створення класного колективу як виховного середовища, що забезпечує соціологізацію кожного учня. Оскільки бувають учні з різними характерами, інтересами, прагненнями до лідерства, постала проблема навчитися жити разом, виробити свою власну життєву позицію, створити в класному колективі здоровий психологічний клімат для навчання і творчості. Вважаю, що формування дитячого колективу має здійснюватися на основі моральних заповідей:

  1. Роби добро.

  2. Бійся скривдити душу людини.

  3. Люби і прощай людей.

  4. Стався до інших так, як би хотів, щоб ставилися до тебе.

  5. Пізнай себе і світ.

У вихованні духовної культури особистості важливе місце належить сім’ї, а завдання класного керівника підтримувати позитивну спрямованість родини на виховання учня і запобігати негативним проявам родинного виховання. У цьому напрямку організовую спільну діяльність школи, батьків та учнів. Це – консультації, анкетування, поради психолога, рекомендації, родинні свята, які стали традиційними «За все, що я маю, дякую тобі», «Рідна матуся», «Я – частина України».

Не існує жодного інституту, який навчав би того, як бути хорошими батьками. Саме тому часто доводиться чути від батьків : «Знову ці батьківські збори – втрата часу».

Батьки мають бачити перед собою класного керівника, котрий знає відповідь на будь-яке запитання, любить їхніх дітей такими, як вони є, може зробити все, щоб школа стала для них другою домівкою. Так, одна з мам на запитання «Чого ви чекає від школи?» відповіла, що вона чекає одного – щоб її сина любили. Згідно з анкетуванням батьків, можна простежити домінантне бажання кожної мами і кожного тата – щоб до їхньої дитини вчителі ставились, як до своїх дітей.

Провідну роль в організації співпраці школи і сім'ї відіграє класний керівник. Він є ніби символічним місточком, від його активної роботи залежить те, наскільки родини сприймуть і підтримають усі ті починання, які впроваджує школа для виховання і навчання молодого покоління майбутньої національної еліти України. В основу взаємодії сім'ї і класного керівника покладено принципи взаємної поваги, підтримки і допомоги, терпіння й терпимості одне до одного.

Батьківські збори є найважливішою формою роботи класного керівника з сім’ями учнів. Батьківські збори, які забезпечують особисту зустріч класного керівника з батьками його вихованців – важливий засіб формування уявлення мам і тат про школу, учителів, яким вони довіряють найдорожче – свою дитину. Саме тому до зборів необхідно ретельно готуватися, ґрунтовно обмірковувати методику їх організації, мету і зміст.

Мої завдання збігаються з бажаннями батьків, тому я завжди чекаю від них готовності до співпраці. Ось теми, які я впроваджую на обговорення з батьками: «Здоров'я дитини – основа успішного навчання», «Раціональне дозвілля в житті учнів», «Мистецтво любити дітей», «Важкі» діти у школі. Завдання батьків по профілактиці розповсюдження злочинності серед дітей», «Координація шкільного та сімейного виховання. Основні напрямки виховної роботи» тощо.

Величезне значення в роботі з батьками учнів має ретельно обміркована і чітко організована система співпраці.

Батьки, які беруть активну участь у житті класу обов’язково заслуговують від мене схвалення. У спілкуванні з батьками я дотримуюсь коректності, поваги, завжди адекватно реагувати на різноманітні нестандартні ситуації. Лише тоді можна розраховувати на підтримку батьків, на розуміння і посильну допомогу.

Класний керівник – це та людина, яка любить дітей, володіє найбільшою педагогічною майстерністю, а саме: постійно пробуджувати в юному серці бажання людяності, почуття поваги до самого себе, стати сьогодні досконалішим, ніж учора.

Педагог мусить мати гаряче серце, але діяти виважено, не допускати поспішних, непродуманих рішень, незалежно від настрою. Я вважаю, класний керівник повинен викликати любов і повагу дітей до себе. А це можливо, коли він сам любить, поважає та піклується про кожну дитину, й у стосунках з нею чесний і відвертий.

Я, як класний керівник, розумію, що необхідно володіти мистецтвом індивідуальних бесід з дитиною, вміти її вислухати, підтримати в ній вогник самоповаги, гідності. Не можна обговорювати погані вчинки привселюдно. Самоповага народжується з радощів за себе, за свій успіх. І якщо дитина розуміє, що класний керівник дорожить її довірою, любить її, захищає, поважає її почуття, тоді між учнем і класним керівником складатимуться доброзичливі, щирі стосунки.

Я використовую найефективніші форми роботи, які є досить відомими:

- години спілкування;

- тренінги;

- круглі столи;

- спільні з батьками заходи;

- дні відкритих дверей;

- консультаційні дні;

- виховні заходи;

- відеолекторії;

- батьківські збори, тощо.

Однією з найбільш розповсюджених форм організації виховної роботи є класна година. Година класного керівника – дієвий засіб формування в учнів наукового світогляду і моральної поведінки.

Направляюча функція класної години допомагає переводити розмову про життя в царині реальної практики учнів, направляючи їх діяльність.

Можна виокремити такі виховні функції класної години, за Н.Є. Щурковою: просвітницьку, орієнтаційну, направляючу і формуючу.

Просвітницька функція визначається тим, що класна година розширює коло тих знань учнів, які не знайшли відображення в навчальних програмах. Це можуть бути свідчення про події, що відбуваються в селі, країні, світі.

Орієнтуюча функція визначається формуванням в учнів певних відносин до об’єктів навколишньої дійсності, у виробленні в них ієрархії матеріальних і духовних цінностей. Якщо просвітницька функція дає можливість знайомитися зі світом, то орієнтуюча допомагає оцінювати його. І ця функція – основна.

Якщо в процесі проведення класної години відсутнє певне направлення, то ефективність його впливу знижується і тоді створюється сприятлива обстановка для проявлення лицемірства та інших негативних рис особистості.

Формуюча функція пов’язана з реалізацією трьох вищеназваних функцій і визначається формуванням в учнів звички обдумувати й оцінювати своє життя і самого себе, у виробленні вмінь вести груповий діалог, аргументовано відстоювати свою думку. В ході підготовки більшості класних годин у старших класах учні малюють, майструють, складають, готують міні-спектаклі або театралізовані сценки, збирають питання або корисну інформацію, що у свою чергу, розвиває спеціальні вміння і навички. При цьому правильно організована діяльність формує відносини між підлітками або молоддю в колективі.

За період роботи класного керівника було проведено багато класних годин різних напрямків: «Україно! Мій духмяний дивоцвіт!..» (театралізований виховний захід), «Я – частина України» (година спілкування), «Життя людини – найвища цінність» (виховний захід), «Не скупімось, люди, на добро», «Дружній клас» (тренінг) тощо.

З метою освоєння педагогічними працівниками найраціональніших методів виховання, підвищення рівня загально-дидактичної та методичної підготовки, в школі працює методичне об’єднання класних керівників. Особливістю методичної роботи з класними керівниками на сучасному етапі є те, що вона ґрунтується на наукових засадах, сприяє розвитку наукового потенціалу класних керівників, допомагає їм визначити конкретну теоретичну ідею, науково обґрунтувати обрані методи виховання. А тому вона визначається як науково-методична і за своєю структурою є багатофункціональною та багаторівневою.

Проблема, над якою працює методичне об'єднання класних керівників 5-11 класів є:

  • формування і розвиток соціально-активного з глибоко усвідомленою громадянською позицією учня.

Постійно моя методична проблема перегукується зі шкільною методичною проблемою на вихованих заходах, уроках, бо з дітьми працюю спільно і творчо.

Я являюсь керівником МО класних керівників. За період моєї роботи було підготовлено багато відкритих виховних заходів, доповідей. Пропоную теми доповідей зі своєї практики: «Як виховувати успішних дітей», «упровадження інноваційних технологій виховання в практику роботи» тощо. Крім практичної діяльності в роботі з класними керівниками, неодноразово готувала свої виступи на педагогічних радах «Формування громадських цінностей шкільної молоді», «Сутність технологій особистісно орієнтованого навчання та виховання і їх вплив на розвиток інтелектуальних і творчих здібностей дитини», «Потреба у здоровому способі життя як ознака компетентності особистості» тощо.

Процеси навчання і виховання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення й демонстрація малоефективні. Успіхів можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання і виховання.

Найвідомішими інтерактивними прийомами є: «Мікрофон», «Займи позицію», «Сенкан», «Коло ідей», «Мозковий штурм», «Закінчи речення», «Рольова гра», «Прес», «Аукціон знань», робота в парах, вікторини тощо. Учні швидше долають стереотипи, вільніше висловлюються щодо запропонованих тем, навчаються вмінню говорити коротко, по суті й переконливо.

Головним показником педагогічної майстерності класного керівника є рівень творчого підходу – це вивчення і запровадження досвіду інших педагогів, відпрацювання власної концепції (авторська методика), створення концепції виховання (педагогічна інновація) і дослідницький рівень педагогічної діяльності.

Бачення духовного портрета особистості очима дітей співпало з моїм підходом до цієї проблеми, що дало можливість створити модель «Духовний портрет особистості», який є кінцевим очікуваним результатом – виховання людини духовно багатої, гармонійно розвиненої, творчої, гуманної, інтелектуальної. Виховна робота класного керівника повинна забезпечити шлях особистості до вершин морального благородства, що повністю відповідає запитам нового століття.

 

 

 

 

Приєднані документи:

Опис досвіду роботи
Дата публікації: 21:53 17.09.2017