Науково-методична діяльність | Формування громадських цінностей
Формування громадських цінностей

Як вiдомо, освiта, а точнiше школа — необхiдний iнструмент для передачi соцiального досвiду.

Можна багато говорити про процес соцiалiзації,недостатностi поважностi до учнiв, розпливчастостi її цiлей, рiзницi iдеалiв i так далi. Але, що точно незаперечно, - це цiль освiтнього процесу: зробити молодих людей дорослими. Давайте запитаємо себе: що таке бути дитиною i що таке бути дорослим? Дитина керується емоціями, спирається на чужi знання, безвiдповiдальна, залежна, несамостiйна, невiльна у рiшеннях i дiях.

Доросла ж людина, з огляду на причинно-наслiдковi зв’язки, керується мудрiстю, що заснована на розумiннi життєвих реалiй, вона незалежна, самостiйна i вiльна, у рамках вiдповiдальностi. На наш погляд, дорослiсть — явище не стiльки фiзичне, тому що мова не йде тiльки про дорослiсть тiла. Дорослiсть — показник розвиненостi розуму, самоiдентифiкацiя з визначеними iдеями. Саме так: самовизначення, тобто вибiр тих iдей i цiнностей, з якими відбувається самоiдентифiкацiя, на основi чого будується самосвiдомiсть себе. I давайте не дивуватисъ тому факту, що усвiдомлення себе незалежним, самостiйним i вiльним, за умови вiдповiдальностi, вiдчуття громади, а себе членом — це i є гражданственность. Реальна дорослiсть — це с реальна гражданственность!

В епоху нацiональних революцiй минулих у Європi в Новий час, статус громадянина визначався за принципом нацiонального пiдданства. Зараз громадянин - це людина, що має визначенi свободи, незалежно вiд пiдданства.

Хочу пiдкреслити: щоб цi свободи не перетворювалися в антигромадськi чинники, вони повиннi базуватися на розумiннi i прийняттi громадянських цінностей. Перша з них: визнання в кожнiй людинi (i в собi й в iнших) наявностi людськоi гiдностi, звiдси — самоповага i повага iнших, як базова основа для взаємодій: «кожна людина гарна, поки вона не довела зворотного». Друга — наявнiсть поняття про власнiсть. Тому що тiльки про те, що знаходиться в її власностi, людина думає, пiклується, керує. Тiльки в такому випадку може з’явитися основа для формування наступноi цiнностi — громадянської вiдповiдальностi. Винятково за умови, що моєю персональною власнiстю є моє тiло, душа, свiдомiсть, спiльною — сiм’я i коло близьких людей, робота, народ, природа, може виникнути реальне почуття вiдповiдальностi за положения справ з цим. А турбота, що виникає з почуття вiдповiдальностi — це основа моральностi.

Причому вiдповiдальнiсть — це почуття внутрiшнє, виникаюче з розумiння наявностi власностi, на вiдмiну вiд почуття боргу — почуття привнесеного ззовнi, зовншiнє, зухвале пiдсвiдоме вiдторгнення, що виявляється словами: “нiкому нiчого я не повинний”. Очевидно, що реалiзацiя вiдповiдальностi в такому розумiннi, вимагає договорiв з iншими людьми. Це четверта цiннiсть — визнання необхiдностi та священностi договору: “дав слово— тримай”.

Лише тiльки люди, що мають громадянську самосвiдомiсть перетворюються з народонаселення в громадянське суспiльство. А що в нас є реально? Чи часто ми спостерiгаємо поважне вiдношення до людської гiдностi? Чи навчили нас, що в нас є власнiсть, за яку, насамперед, вiдповiдаємо ми самi, а не хто-небудь iнший? А як так, то треба не скаржитися, якщо щось не подобається, а щось робити для змiн? Чи часто виконуються договори? На цi питания вiдповiдi очевиднi, i вони скорiше негативнi. І це автоматично означає, що ми не живемо в громадянському суспiльствi - це дуже сумний, але факт. У 2010 роцi 89% жителiв Ку’янська були не задоволенi якiстю вирiшення соцiально-економiчних проблем мiста. І при цьому, 70% городян вважали, що вирiшувати повинна влада. Знову хтось... А нашi дiти, дивлячись на приклад батькiв, мають вiдповiднi iдеї. За результатами опитування, недавно проведеного в школах Куп’янська бiльша половина опитаних учнiв з повагою вiдносяться до того, що вони є громадянами України, i при цьому, ще бiльша кiлькiсть хоче виїхати з цiєї країни. От так: наше майбутнє країну поважає, але жити в нiй не хоче. І поїдутъ! Нас може знищити не якийсь мiфiчний пiдступний ворог, а насамперед, наша власна байдужiсть i безiнiцiативнiсть! Єдиною альтернативою сумному фiналу с вихованннi громадянських цiнностей, щоб з’явилося громадянське суспiльство. Про нього зараз багато говорять на рiзних рiвнях як про iдеал розвитку. Є багато визначень цього iдеалу, але, як мiнiмум, громадянське суспiльство — це така форма самоорганiзацii людей, що мають громадянську самосвiдомiсть, при якiй громадяни вiдiграють основну роль, а державнi iнститути лише виконують рiшення громадян; у який громадяни самi вирiшують свою долю у своїх же iнтересах, а держава лише допомагає в цьому. Тобто, громадянське суспiльство наймає на службу бюрократiю, для рiшення поставлених громадою задач, укладаючи договiр, i запитує звiт про якiсть виконання. Це те, як живуть люди в Захiднiй Європi вже бiльш чотирьохсот рокiв i в Пiвнiчнiй Америцi бiльш двохсот. Але втiлення в життя цього iдеалу вiдбувається непросто, адже необхiднi люди, по-перше, що мають громадянську самосвiдомiсть, тобто розумiння того, що вони є тiєю центральною ланкою, вiд якої залежить розвиток i благополуччя країни i, подруге, готовi самостiйно дiяти заради цiєї мети.

Виховання громадянської самосвiдомостi — це не просте рiшення i непростий шлях. Адже усе можна вирiшити простiше, як в дитинствi: “вiдняти i подiлити”. Однак, усi “простi рiшення” базуються на протистояннi i насильствi i ведуть до подiлу суспiльства i громадянськiй вiйнi. Ця вiйна може чи бути “холодною”, чи “гарячою.”, але принципово вiд цього нiчого не змiниться, тому що еволюцiя, тобто ускладнення суспiльства, взаємодiя, пiдмiнюється революцiєю, наслiдками котрої є спрощення i розпад. Розвиток суспiльства зв’язаний з умiнням взаємодiяти, бути партнерами, бути громадянами. Але звичка мислити категорiями боротьби, ворогiв, перемог i поводитись вiдповiдним чином ще сильна... I звiдси багато проблем: прощенння всього для своїх” i непримиреннiсть до “чужих”; небачення того позитивного, що є в шлях; нерозбiрливiсть у боротьбi за “мiсце пiд сонцем”, адже “переможцiв не судять” i “мета виправдує засоби”. Наше суспiльство втомилося вiд боротьби. Зараз єдина альтернатива громадянськiй вiйнi — це громадська освiта. Освiта, що допомагає формувати громадянську самосвiдомiсть. I коли вона стане домiнуючою, можна буде вирiшувати проблеми, але не за рахунок руйнування, а за рахунок справжного розвитку i взаємодій. Тепер, батьки i просто дорослi, запитасмо себе: наскiльки допомагає школа виховувати дитинi розумiння й iдентифiкувати себе з такими поняттями як людська гiднiсть, власнiсть, вiдповiдальнiсть, потрiбнiсть та святiсть договору? І очевидно, що школа потребує допомоги. Школа, в свою чергу, повинна допомогти нашим дiтям стати дорослими, що означає стати громадянами: розумiючими за що вони вiдповiдають, що вміють нести вiдповiдальнiсть, готовими до взаємодiї з iншими для реалiзацii цiєї вiдповiдальностi.

Приєднані документи:

Формування громадянських цінностей
Дата публікації: 22:14 17.09.2017