Портфоліо
Портфоліо

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ТА АВТОРИТЕТ ПЕДАГОГА – СКЛАДОВІ УСПІХУ

Сьогодні наша країна – а разом з нею і система освіти – переживає не найлегший з етапів розвитку.

У житті суспільства відбуваються докорінні зміни, які безперечно, істотно впливають і на освіту. Ломка стереотипів поведінки, перегляд системи морально-етичних цінностей усе це фактори, які неодноразово змушують кожного з нас замислюватися над проблемами ефективного навчання та виховання молоді.

Кілька слів щодо педагогічної майстерності й авторитету педагога як складових його успішної просвітницько-виховної діяльності.

Стародавні греки вчили, що дитина – це не посудина, яку треба наповнити, а смолоскип, який треба запалити. Як зробити це в умовах сьогодення? Адже не слід забувати, що освіта – дуже важливий чинник успішного функціонування суспільства, який впливає на всі аспекти його життя: моральний, соціальний, і зрештою, - економічний.

Специфіка педагогічної роботи полягає у тому, що основним знаряддям праці є власне особа педагога. Саме від рівня його педагогічної майстерності, зрілості, творчості, професіоналізму залежать результати його роботи, а отже і кінцевий продукт його діяльності – ступінь його навченості, готовності до професійної діяльності та внутрішній світ вихованця.

Я починала свій педагогічний шлях у такому далекому тепер 1983 році. Провела перші уроки: спланувала, витримала структуру, пояснила, актуалізувала, активізувала, використала потрібну наочність – і була дуже задоволена собою як педагогом: усе здавалося таким простим і доступним. Але… на жаль, молодість – це «недолік», якого швидко позбуваєшся. Минали роки,, накопичувався досвід – та, як не дивно, з кожним роком переді мною поставало все більше і більше питань, на які часом відповідь було знайти дуже складно, а іноді, на мою думку, і просто неможливо. Як кажуть: якби ж то молодість знала, якби ж то старість могла…

Тепер, використовуючи досвід власної багаторічної роботи, досвід своїх колег, я можу відповісти на чималу кількість запитань, які раніше здавалися такими, що не підлягають вирішенню.

Але й сьогодні часто стикаєшся з такими проблемами навчального й, особливо, виховного процесу, що знову і знову відчуваєш себе у глухому куті, знову і знову шукаєш відповідь на питання: як вчинити краще? Як зробити так, щоб твій вихованець зрозумів тебе і твоє бажання допомогти йому? Як, зрештою, поставити його на шлях добра й істини?

Майбутнє України залежить не від розмірів її території чи потужності виробництва, а від інтелектуальної могутності, творчого потенціалу суспільних систем, здатних засвоювати нові знання, технологічні іновації, творчо мислити і виробляти конструктивні рішення. Тому обдаровані діти в нашій країні оточені особливою увагою. Вони відрізняються від інших гостротою мислення, спостережливістю, винятковою пам’яттю, допитливістю, вмінням добре викладати свої думки і на практиці застосовувати набуті знання.

Сьогодні талановита дитина в сільській місцевості потребує особливої уваги, підтримки, державного захисту. Робота з обдарованою дитиною, розвиток її здібностей вимагає відповідних дидактично-методичних засобів. З цією метою використовуються як традиційні методи роботи, так і впроваджуються нестандартні форми навчання і виховання.

З практики роботи з обдарованою молоддю можна сформулювати основні напрями поглибленого вивчення предмета, в даному разі – світової літератури.

Розробка змісту викладання предмета, який відповідає сучасним досягненням науки.

Створення оптимального емоційного, почуттєвого фону на занятті, розвиток інтересу до предмету, формування потреби в знаннях літератури за допомогою легенд, цікавих філологічних мініатюр, дидактичних та ділових ігор.

Використання інноваційної системи форм і методів викладання світової літератури:

а) методичні розробки занять: традиційних лекцій, лекцій-досліджень, лекцій-екскурсій;

б) семінарські заняття: семінари-дискусії, семінари-дослідження;

в) розробка творчих занять зі світової літератури.

Впровадження індивідуальної роботи з обдарованими дітьми: забезпечення соціальної адаптації шляхом розробки індивідуальних психологічних рекомендацій, аутотренінгів, тестування, анкетування з метою виявлення нахилів, здібностей учнів, їхньої професійної орієнтації;

Дотримання під час роботи принципу поступовості і послідовності;

Розробка індивідуальних програм самоосвіти учнів:

а) добір наукової літератури;

б) індивідуальні консультації;

в) залучення вчених вищих навчальних закладів до роботи з учнями;

г) постановка мети роботи, складання плану, моделювання майбутнього результату;

д) зацікавлення батьків творчістю дітей, спільною роботою з розвитку їхньої обдарованості.

Проведення нестандартних уроків сприяє розвитку творчих здібностей учнів: вони можуть проявити ініціативу, творчість, організаторські здібності, кмітливість, свої професійні схильності, мають змогу поєднати теорію і практику. Досвід переконує, що нетрадиційні форми роботи справляють великий емоційний вплив на психологію дитини, сприяють не тільки вихованню любові до Батьківщини, до батьків, до природи, а й спонукають до необхідності бажання знати якомога більше. Отже, щоб виховувати творчу особистість педагогам і самим треба працювати творчо.

Сьогодні, коли в державі взято курс на відродження й розвиток національної культури, на педагогів покладається завдання виховувати глибокий стійкий інтерес до всього навколишнього, до Матері-Землі. Але у всіх одне завдання – зберегти і примножити скарби духовності нашого народу, пробудити національну свідомість, прищепити любов до Землі-годувальниці, до природи рідного краю, любов до України, до свого народу.

На уроках я використовую різні форми і методи роботи: розповіді, бесіди, повідомлення, екскурсії, нетрадиційні методи проведення занять – ігри, вікторини, конкурси, свята. Реалізуючи науковий матеріал, доповнюю його цікавими перекладами з художньої літератури, добираю пісні, легенди, вірші про природу, кохання.

Народна скарбниця оповита яскравим поетичним і міфічним серпанком. Але час іде, легенди забуваються. Тому я вважаю, що на уроках потрібно використовувати краплі того, що ще збереглося в людській пам’яті. Все це чудовий матеріал для національного виховання. Вони краще пізнають природу України, вчаться бережному ставленню до неї.

Одним із важливих способів є навчання внаслідок включення у навчально-виховний процес дидактичних ігор.

Дидактична гра дає змогу яскраво реалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та розливальну. Вони діють в органічній єдності. Гра стимулює пізнавальний інтерес. Педагогічне стимулювання і мотивація навчальної діяльності учнів включають в себе формування пізнавального інтересу, що становить вибіркову спрямованість особистості, яка обернена у сфері пізнання, предметне оволодіння знаннями. Це інтерес до глибокого, усвідомленого пізнання. Оскільки пізнавальний інтерес багатогранний він може:

  1. виступати як зовнішній стимул процесу засвоєння як засіб активізації цього процесу;

  2. як мотив пізнання, стикаючись та взаємодіючи при цьому з іншими мотивами.

Ігри створюють певний емоційний фон в учнівському колективі, але й потребують певного емоційного настрою. Бажання грати, прагнення до діяльності властиві кожному учню. У грі навчаються логічно висловлювати свої думки, послідовно діяти, бути спостережливими, чим діяльніша поведінка гравця, тим довша гра, тим більше приносить вона радості, тим глибше учень розуміє соціальну сутність діяльності і стосунків людей.

Ігри дають можливість внести проблемність у пізнавальний процес, здійснити самоконтроль та самокорегування пізнавальної діяльності. Успішне проведення ігор веде до розвитку пізнавальної самостійності учнів.

 

Приєднані документи:

Портфоліо
Дата публікації: 20:38 18.09.2017