Розробки уроків | Урок з поезією поетів - „парнасців”, з особливостями їх віршування
Урок з поезією поетів - „парнасців”, з особливостями їх віршування

МЕТА: Познайомити дітей з поезією поетів - „парнасців”, з особливостями їх віршування; показати як неокласики в українській поезії продовжували їх традиції; показати відмінність модерністських творів від реалістичних і романтичних, дати поняття про модернізм і декадентство; розвивати естетичні смаки, виховувати культуру сприйняття поезії.

Обладнання: Схема „Модернізм у поезії ІІ половини ХІХ – І половини ХХ століття”; фонозаписи на магнітофонній плівці; хрестоматії „Зарубіжна література ХІХ ст.” 10 клас, упор. О.В. Пронкевич. К. „Педагогічна преса”,1998р.

Тип: Урок вивчення нового матеріалу (спарений).

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань.

Про які два провідні напрямки художнього процесу І половини ХІХ століття ви можете розповісти? Діти відповідають, що у світовій літературі цього періоду паралельно розвивалися романтизм і реалізм. Можна навести приклади відомих імен письменників і поетів, які працювали тільки в царині романтизму, чи реалізму, але для нас цікавими є ті художники слова, які у своїй творчості поєднували і романтизм, і реалізм. Візьмемо, наприклад, Михайла Юрійовича Лермонтова. Формулу романтизму „винятковий герой у виняткових обставинах” можна віднести до ліричного героя з вірша „Парус”, до Мцирі з однойменної поеми. В чому їх винятковість? Діти відповідають на це питання без забруднень.

Щось виняткове є і в характері Печоріна з роману М. Лермонтова „Герой нашого часу”. Але це вже не романтичний, а реалістичний герой. Автор змальовує типовий характер у типових обставинах. Хоч він і розчарований всім, що його оточує, але це портрет, як зазначив сам автор „...но не одного человека: это портрет, составленный из пороков всего нашего поколения, в полном их развитии. В нём больше правды, нежели бы вы того желали”.

Поєднання романтизму з реалізмом знаходимо і у творчості Т.Г. Шевченка. Учні знайомі з його поемами „Причинна”, „Тополя” та іншими, з тими засобами зображення романтичних героїв, які характерні для романтичних творів (метаморфоза та інші). Тут також „виняткові характери у виняткових обставинах”.

Згадаймо інші поеми Т.Г. Шевченка, де головними героями також є жінки: „Катерина”, „Наймичка”. Тут – зовсім інші прийоми, способи зображення. Це типові характери в типових обставинах.

Починаючи з ІІ половини ХІХ століття у світовій літературі романтизм занепадає, і йому на зміну приходить модернізм. Цей процес графічно зображуємо на дошці.

ХІХ століття. Романтизм /модернізм ХХ ст.

Реалізм

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

  1. Оголошення теми, мети уроку.

  2. Поняття про модернізм.

У зошитах записуємо визначення: модернізм – (сучасний, найновіший - французькою) – загальна назва нових літературно-мистецьких течій кінця ХІХ – початку ХХ століття нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення традиційних форм та естетики минулого.

Чим модерновий герой відрізняється від реалістичного чи романтичного? Пояснюю на прикладі Грегора Замзи із оповідання Ф. Кафки „Перевтілення”.

Модерновий герой – це винятковий герой у типових обставинах. Умови в яких живе сім’я Грегора і він сам – типові. Автор також застосовує прийом метаморфози, як і деякі романтики, але з іншою метою: щоб показати абсурдність існування людини в таких умовах, щоб підкреслити приреченість героя. У Шевченковій „Тополі” немає алегоричності, у Кафки ж перетворення Грегора на комаху – це образ-символ, який застосовується для того, щоб показати світ дисгармонії людського існування.

„Використовуючи гротеск, умовність, фантастику, Кафка створює неймовірні ситуації, але не з метою соціального аналізу, як це було у письменників-реалістів... Видаляючи із розповіді принцип зумовленості людської поведінки, він на його місце ставить несподіване, нез’ясоване”.

ІІІ. Робота зі схемою: „Різноманітність модерністських течій і напрямків”.

Модернізм – загальна назва: на схемі показати французький, український, російський символізм, його представників; футуризм, імажинізм, імпресіонізм та інші.

ІУ. Поняття про декаданс (декадентство).

Записати у зошити.

Декаданс (французькою - занепад) – узагальнена назва кризового світосприйняття, яке виявляється в літературі, мистецтві, культурі. Декаданс у літературі ґрунтується на поєднанні різних напрямків, стилів, течій. Наприклад, від романтизму він бере неприйняття навколишнього світу, розчарування у дійсності, прагнення втекти від недосконалого життя у світ краси і прекрасної ілюзії. Одним із провідних мотивів декадентських творів є утвердження ролі мистецтва, його переваги над реальністю.

Що ви знаєте про виникнення декадентства?

(Напередодні даю 1-2 учням завдання підготувати повідомлення за книжкою „Зарубіжна література” Випускний екзамен 11 кл. Ю.І. Ковбасенко та ін. стор. 36).

Учень розповідає про прерафаелітське братство (1948), поета і художника Д.Г. Росетті, його збірку віршів, що була покладена до труни померлої дружини, а через декілька років відкопана і опублікована. Така „потойбічна” символіка – одна з характерних рис декадентської літератури. (Нажаль, навести приклад з творчості членів цього гуртка чи самого Росетті не можу, бо не маю текстів).

Декадентські настрої поширилися у всесвітньому мистецтві. Для прикладу прослуховуємо вірш Ф. Сологуба „О смерть! Я твой”.

О смерть! Я твой. Повсюду вижу

Одну тебя – и ненавижу

Очарования земли.

Людские чужды мне восторги,

Сраженья, праздники и торги,

Весь этот шум в земной пыли.

Твоей сестры несправедливой,

Ничтожной жизни, робкой, лживой,

Отринул я издавна власть.

Не мне, обвеянному тайной

Твоей красы необычайной,

Не мне к ногам её упасть.

Не мне идти на пир блестящий,

Огнём надменным тяготящий

Мои дремотные глаза,

Когда на них уже упала

Прозрачней чистого кристалла

Твоя холодная слеза.

(1894 г.)

Питання для аналізу.

Що ідеалізує автор у вірші? Якими художніми засобами користується, описуючи життя? Розкрийте суть антитези: життя – смерть. Яка ідея вірша?

У. Французька група „Парнас” – предтеча модернізму.

Відомості про це поетичне угрупування беремо з посібників та хрестоматії „Зарубіжна література ХІХ століття” 10 клас упорядкована Пронкевич К., „Педагогічна преса”, 1998 р., стор.154-155. Короткі відомості про життя і творчий шлях Ш. Леонта де Лілля та Ж.М. Ередіа готують і розповідають 2-3 учні (випереджувальне завдання).

Про платформу на якій базувалася творчість парнасців, я розповідаю сама, підкреслюючи основні її принципи:

  1. Песимізм.

  2. Аполітичність.

  3. Нехтування сучасністю (безстороння, об’єктивістська поезія, де описувалися витвори мистецтва, екзотичні тварини, міфічні герої, Біблійні, герої літературних творів античної доби, епохи Відродження та інші).

  4. Бездоганність форми: пластична видовищність образів, вишуканість мови, підбір художніх засобів, висока майстерність, досконале володіння технікою віршування.

  5. Використання сонета як основної форми вірша.

Все це робило поезію парнасців „важкою”, а вони й не приховували, що їхня поезія призначена не для широких народних мас, а для еліти, вузького кола знавців мистецтва. Тому прихильників таких поглядів називали спочатку школою „чистого мистецтва”, і тільки після виходу збірки під назвою „Сучасний Парнас” (1866 р.) – парнасцями.

Навіть сама назва альманаха підкреслювала бажання втекти від реального життя, його проблем.

6. Аналіз лірики.

Прослуховуємо вірш Л. Де Лілля „Слони” у перекладі М. Драй-Хмари і одночасно прослідкуємо за хрестоматіями, готуючись відповідати на питання (стор.157). Під час відповіді діти називають які художні засоби використовує автор для опису слонів (епітети, метафори, порівняння) комах, природи. Чи багато метафор? Поясніть їх.

Пісок... застиг... в гарячім логві й спить, марево... хвилюється, палає обшир весь – оце і всі метафори.

Опис побудований на епітетах і порівняннях. Простору для уяви обмаль, натомість описується детально кожен рух слонів, кожна їх зморшка. Автор немовби стоїть у цій пустелі й спостерігає, як слони з’являються з марева у пісках, як вони наближаються, їх можна роздивитися краще. Ось вони вже так близько, що видно навіть мух і москітів, які кружляють над ними. Ось вони вже пройшли мимо і віддаляються, рух їх не припиняється, ось вони – „мов білі плями”, ось – „як рисочка поміж сипних пісків”, а через якийсь час „череда слонів за обрієм зникає”.

Автор відсторонений, він стоїть збоку і тільки спостерігає. Жодне почуття, яке виникає в його душі під час цього споглядання, не описується у вірші. Немов кадри з фільму пропливли перед нашими очима, а ми повинні самі зрозуміти, чим же ці слони привернули увагу автора. Як він ставиться до них? Жодної відповіді. Оце і є паризька об’єктивність, відстороненість, описовість.

Наступний вірш для аналізу – Ж.М. Ередіа „Пан” стор. 161.

Перед знайомством із поезією даю деякі відомості з міфології: Пан у давньогрецькій міфології – бог лісів, пізніше – покровитель пастухів, мисливців, рибалок, бджолярів. Він нібито лагідної вдачі, але коли гнівався, наганяв на людей жах (звідки вирази – паніка, панічний жах).

Доцільно це пояснення записати у зошити, бо пізніше ми будемо знайомити дітей з творами „Пан” К. Гамсуна, „Не Зевс, не Пан, не Голуб - Дух” Павла Тичини.

Прослуховуємо вірш у запису і слідкуємо за хрестоматіями.

  1. Як Ж.М. Ередіа показує характер, звички Пана, його спосіб життя? Що зближує ці два вірші?

  2. Які художні засоби використовує для цього? (В основному епітети).

VI. ВИСНОВКИ

Парнасці намагалися приховати своє авторське „я”. Вони перенесли акцент на описовість, пластичну видовищність. Парнасці подарували світові відточеність поетичних форм, вишуканість поетичних засобів, збагатили мову, відшліфували ритми і рими. Якщо в романтичній поезії був поширений образ співця-пророка, то прихильники „Сучасного Парнасу” надають перевагу поетові-майстру.

У романтиків природа жива, одухотворена; у парнасців – байдужа до людських страждань.

У своїх творах парнасці розробляли античні теми, міфічні, біблійні. Форма вірша – переважно сонет.

Сонет – (італійською – звучання, дзвеніння) – 14-рядковий віршовий твір з усталеною композицією (І частина – проблема, оповідь, питання, ІІ частина – відповідь, висновок).

Сонети писали Ф.Петрарка, В.Шекспір, А.Міцкевич, І. Франко.

VII. Традиції парнасців в українській літературі.

Творчість парнасців дала поштовх для розвитку різноманітних течій і напрямків модернізму, які виникли як заперечення методів і тем поетів „Сучасного Парнасу”. Про це ми будемо говорити на наступних заняттях. Але потрібно сказати, що їх поезія відлунювалася через півстоліття на українській землі.

На початку 20-х років в українській поезії виникла група неокласиків. Сюди входили Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Максим Рильський, Юрій Клен (Освальд Бурхард), Павло Филипович. Це не була організація, чи спілка, їх об’єднувала манера письма, рівень інтелектуального розвитку і культури (кожен з них знав 5-10 іноземних мов) особиста дружба. Неокласики – це не офіційна назва об’єднання, так їх називали критики і прихильники їхньої творчості, бо вони відновлювали в українській літературі класичні традиції античної доби та епохи Відродження. За взірець вони брали поезію парнасців.

М. Зеров у поезії “Pro domo” (в оборону, на власний захист) пише:

Pro domo

Яка ж гірка, о Господи, ця чаша,

Ця старосвітчина, цей дикий смак,

Ці мрійники без крил, якими так

Поезія прославилася наша!

Що не митець, то флегма і сіряк,

Що не поет – сентиментальна кваша...

О ні! Пегасові потрібна паша,

Щоб не загруз у твані неборак.

Класична пластика, і контур строгий,

І логіки залізна течія –

Оце твоя, поезіє, дорога.

Леонт де Ліль, Жозе Ередія,

Парнаських зір незахідне сузір’я

Зведуть тебе на справжні верхогір’я.

23.04.1921 р.

У перші післяреволюційні десятиліття пробитися до друку поетам, які не писали про торжество ленінізму, було дуже важко. Навколо творчості неокласиків вирували пристрасті: з одного боку, вишукана, відточена, майстерна поезія знайшла свого прихильного читача, слухача, з іншого боку критика цькувала за те, що пишуть не про те, чого від них чекали (не було не тільки дифірамбів на адресу радянської влади, а взагалі нічого про політику, в той час як Ленін проголосив, що література повинна стати „коліщатком і гвинтиком загально пролетарської справи”). Неокласики не тільки брали за взірець поезію парнасців, вони ще й перекладали їх твори, що також не подобалось комуністам. Тому вони займали осібне місце не тільки поезії, а і в суспільстві в цілому. Саме про це – сонет М. Драй-Хмари.

Зверніть увагу на цей вірш, бо ми повернемося до нього через декілька уроків.

Прослуховуємо сонет.

Лебеді.

На тихім озері, де мліють верболози,

Давно приборкані, і влітку, й восени

То плюскоталися, то плавали вони,

І шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, надходили морози

І плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, -

Плавці ламали враз ті крижані лани,

І не страшні для них були зими погрози.

О гроно п’ятирічне нездоланих співців,

Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,

Що розбиває лід відчаю й зневіри.

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття

Веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,

Де пінить океан кипучого життя.

1928 рік.

Питання для аналізу.

  1. Як ми розуміємо алегоричні образи вірша? (Лебеді – це неокласики, крига – це неприйняття їх суспільством, озеро – стиль, тематика їх поезій, які стоять осібно в літературі, далеких від політики).

  2. Який настрій поезії?

  3. У що вірять неокласики?

На жаль, не справдилися надії неокласиків на краще майбутнє: через якийсь час, коли ще більше загострилася класова боротьба у Радянському Союзі, були репресовані і загинули в таборах М.Драй-Хмара, П.Филипович, і М. Зеров. Пощастило емігрувати і цим врятувати своє життя Ю. Клену, який був за національністю німцем: його переслідували ще й за це; Максим Рильський змушений був служити радянській владі, але й тоді в його поезіях панував стиль письма неокласиків.

ВИСНОВКИ: Що поєднує поезію парнасців і неокласиків?

  1. самі неокласики підкреслювали, що вони – послідовники парнасців;

  2. тематика;

  3. „важка” поезія – стиль неокласиків;

  4. форма – сонет.

Підсумок заняття.

Домашнє завдання. Опрацювати вивчений матеріал за конспектами, посібниками та хрестоматією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дата публікації: 21:30 15.10.2017